Кокаин FishScale Владивосток

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Братаны, привет! Сегодня я вам расскажу историю, которая как из сумасшедшего сна, а может быть, и не сна вовсе. Знаете, это история о том, как я случайно купил закладки снега и устроил настоящую погоню на свинье! Да, да, вы не ослышались, именно так! Ну что, начнем?

Дело было в той самой деревне, где я подружился с парнями, отжигая на дискотеках и выпивая барбики. Не то чтобы я горячился особо, просто хорошо проводил время со своей полюбившейся шайкой. Но каждая история имеет свою интригу, и моя не стала исключением.

Один из наших кентов болтался по всей деревне и разводил людей на базар. Он умел развести на разные деньги, даже заработал репутацию местного мошенника. Назовем его Никита Аферист. И вот однажды, Никита заговорил о терке на закладки. Чувак уверял, что имеет подлинный рецепт отличных веществ. Конечно же, мы сразу ведали, что речь идет о ширево – наркотиках, но и это не остановило нас в желании попробовать что-то новое.

Так что в один прекрасный день мы решили выяснить, что же на самом деле представляет собой эта терка. Встретились мы с Никитой у его подъезда, на полной серьезности готовые разговорить его на эту тему. Он сразу почувствовал наше желание и взял нас под свое крыло. Если решите поискать закладки снега, будьте готовы ко всему, – предостерег нас Никита, видимо пытаясь похвастаться своими связями.

Мы сжались в кучку, светя глазками как дети, которым обещали новенький велосипед. Никита начал нам рассказывать о различных местах, где можно раздобыть ширево. Но самым интересным было его предложение кататься на свинье!

– Мужики, слушайте, у меня есть свинья, которая может держать чирку на спине! Гарантирую вам, что такого кайфа вы еще не испытывали, – с горящими глазами сказал Никита.

Мы стояли с открытыми ротами, не веря своим ушам. Как же мы могли отказаться от такого предложения?

Никита договорился о встрече на следующий день в тихой деревенской округе, где никто не мог нам помешать. Пока мы расходились, он дал каждому из нас подозрительно выглядящую порцию ширево и пошел своей дорогой.

На следующий день мы собрались в ожидании нашей безумной поездки. Никита приехал с веселой свиньей, которая как будто понимала, что сегодня ей предстоит веселье. Мы сели на нее и она пошла, несмотря на свое непривычное бремя.

Чувство свободы, адреналин, смешанный с зудом, который давило на нервы – все это описывает мое состояние в тот момент. Я смотрел на лица своих друзей, и они были такими же безумными, как и я.

Мы прокатились по всей деревне, наслаждаясь своей нелепой и в то же время эпической поездкой. Свинья галопом несла нас через поля, леса и заброшенные дома.

– Бля, брат, это лучше, чем вся эта глупая американская горка! – воскликнул один из нас, пытаясь перекричать ветер.

– Да, мужик, нам бы такой адреналин каждый день, – согласился я, уже не могущий от восторга.

Вскоре мы вернулись в деревню, наши лица были покрыты потом, а сердца бились так, будто они выпрыгнут из груди. Мы спрыгнули с свиньи, рассмеялись и обняли друг друга. Такая невероятная поездка не могла закончиться иначе. Не стоит пробовать такие вещи, которые могут разрушить жизнь и полностью изменить тебя. Мы все совершаем ошибки, но от них надо учиться и не повторять их.

Вот такая история, друзья. Путешествуйте, открывайте новые горизонты, и никогда не останавливайтесь на достигнутом. Жизнь – это одна большая американская горка, и мы все учимся на ней кататься!